Соціоніка – це наука, що розглядає людей як носіїв певних типів інформаційного метаболізму, що взаємодіють один з одним на основі об’єктивних соціальних законів.

Рецензенти:

• Н.Л.Коломінський, доктор психологічних наук, професор;
• М.І.Приходько, доктор педагогічних наук, професор.

Соціоніка

Серед багатьох наук, що описують ті або інші сторони психології особистості, соціоніка, яка виникла наприкінці 70-х – початку 80-х років ХХ ст., виділяється послідовним і цілісним розглядом психіки та поведінки людини. Соціоніці трохи більше 20-ти років, проте важко назвати всі сфери її застосування. Соціоніку можна використовувати в сім’ї, у колективі, в управлінні собою, для створення психологічного клімату, при формуванні педагогічних колективів.

Що ж таке соціоніка? Більш-менш вдале визначення виглядає так: соціоніка – це наука, що розглядає людей як носіїв певних типів інформаційного метаболізму, що взаємодіють один з одним на основі об’єктивних соціальних законів.

Соціоніка, як наука, стала результатом розвитку теорії будови психіки людини, у витоків якої стояли дві гігантські фігури в психології 20-го сторіччя – Зігмунд Фрейд та Карл Густав Юнг. Датою виникнення соціоніки її фундатор А.Аугустінавічуте вважає 1968 рік.

Ідеї Фрейда про організацію та функціонування психіки розвинув видатний швейцарський психолог, психіатр і філософ К.Г.Юнг (1875-1961). Юнг виділив раціональні й ірраціональні функції психіки. До раціональних він відніс мислення й емоції, до ірраціональних – відчуття та інтуїцію. Кожна пара позначає взаємовиключні функції, тобто протилежні за своїм змістом, що виражається домінуванням у різних людей тієї або іншої психічної функції.

Вирішальне значення мали дослідження Аушри Аугустинавічуте з Литви, яка удосконалила типологію Юнга і побудувала систему, що включає 16 типів інформаційного метаболізму.

Типологія К.Г. Юнга

Типологія Юнга і соціоніка підтверджують, що люди від народження схильні до особистісних проявів. Типологія Юнга розглядає чотири пари таких схильностей, які соціоніка називає основними ознаками типів. У залежності від того, які схильності
домінують, людина є носієм однієї з пар основних ознак. За термінологією типології Юнга людина може мати тип:

У соціоніці прийняті інші назви основних ознак та принципово інша система позначень:

Тип екстраверт-інтроверт

У повсякденній практиці спілкування ми помічаємо, що є люди товариські, енергійні, які можуть одночасно займатися декількома справами. Вони мають багато друзів та приятелів, завжди знаходяться в центрі подій. І є люди, протилежні першим: вони стримані, мовчазні, більш замкнені, і внутрішній їх світ – загадка для навколишніх. Перші – це екстраверти, другі – інтроверти.

Поняття "екстраверт" позначає особливість психіки людини, зверненої до зовнішнього світу і підпорядкованої його вимогам. Тому екстраверти у своїх думках і вчинках спираються на об’єктивні дані, які отримують з навколишнього світу від реальних об’єктів і звичайно схильні підкорятися вимогам суспільства, інтересам справи, чужій думці, що для них важливіше, ніж власні бажання. Тому вони орієнтуються на об’єкти – людей, речі, гроші..., а от стосунки і залежності між цими об’єктами для екстраверта незначні, і вони їх можуть змінювати як завгодно.

Якщо екстраверт почуває, що він потрібний, що без нього – ніяк не обійтися, то він буде діяти за будь-яких умов, адже відповідальність для нього – сильний моральний фактор. А от поняття боргу для екстравертів неприйнятне, звертання "ти повинен, ти зобов’язаний" діє на нього як подразник. В ситуації, де вимагається тільки виконання обов’язків без прояву ініціативи, екстраверт швидко вгамовується, прагне швидко "відбути" рутинну роботу, щоб дати вихід своїй творчій енергії десь в іншому місці.

"Інтроверт" – це людина, свідомість якої звернена до свого внутрішнього світу, для неї свої почуття, переживання більш важливі ніж зовнішні події. Почуття, думки, бажання та уявлення про світ важливіші за поточну ситуацію. Для інтроверта головне не об’єкти, а стосунки між ними.

Інтроверти не люблять відповідальності, але люблять обов’язки. Із задоволенням виконують те, що вважається їх боргом і обов’язком, що дозволяє бути активним, всіляко намагаються уникнути того, що називається відповідальністю. Саме слово "відповідальність" нагадує їм вирок, покарання. Для інтроверта активність – погана ознака, він прагне не висовуватися. Інтроверт, коли зробить щось зайве, довго журиться і страждає.

Тип сенсорний-інтуїтивний

Люди сенсорного типу навколишній світ сприймають "тут і зараз". Найчастіше живуть сьогоднішнім днем. Це про них говорять: "Після нас – хоч потоп". Не вміють передбачати майбутнє.

Сенсорні сумніваються рідко – вони знають, чого хочуть. Сенсорний йде сміливо, впевнено, помічає перешкоди, обходить або подавляє їх. Прагне до чистоти та порядку. Призначення сенсорних – практична робота. А от інтуїція – нетворча, інертна.

У інтуїтивних фізичні відчуття невизначенні, вони погано оцінюють своє фізичне "Я". Часто сумніваються, приймаючи рішення. Готовий звільнити дорогу кожному, схильний до організації безладдя. Їхнє призначення – продукування нових ідей.

Тип логічний-етичний

"Логічні" прекрасно розбираються в об’єктивних закономірностях навколишнього світу, легко виділяють у будь-якій справі головне і другорядне. Погано розбираються у стосунках людей, їхніх почуттях і емоціях. Власні почуття та емоції для них загадка, оскільки живуть голосом розуму. Про свої почуття вони говорити не вміють і не люблять. Людей оцінюють за принципом "розумний – нерозумний", "діловий – не діловий". Люблять доказувати доцільність або недоцільність дії.

"Етичні" – це люди, що вміють дружити з навколишніми, емпатійні. Сміливо маніпулюють своїми і чужими почуттями. Будь-які емоції (позитивні та негативні) мають для них цінність: через ці емоції вони сприймають світ. В області об’єктивних взаємовідносин з об’єктами і предметами матеріального світу почувають себе непевно. Ропочавши справу, застряють у деталях і другорядних питаннях. Людей оцінюють з позиції "гарний – поганий". Люблять умовляти людей.

Тип раціональний-ірраціональний

"Раціональні" люди до того, що відбувається, ставляться продумано, із наявністю готової думки. Реагують на емоції – емоціями, на вчинок – вчинком, розумно, продумано, з урахуванням особистого досвіду. Здаються суворими і рішучими. Люблять планувати свою діяльність, продумують характер поведінки. Живуть за принципом "Свобода є усвідомлена необхідність". Губляться в ірраціональному середовищі.

"Ірраціональні" починають діяти тільки тоді, коли їх охоплює якесь почуття. Їхня реакція – творче пристосування до ситуації. Почувають себе незручно в колективі, організованому раціональним порядком.

У типології Юнга прийнято називати психологічні типи за абревіатурами (ESFP, INTP...). Проте такі умовні позначення погано запам’ятовуються і важко вимовляються. Тому, крім канонічних назв (логіко-сенсорний екстраверт...), для зручності ввели систему
псевдонімів, зручних для запам’ятовування. Існує декілька таких систем: одна належить професору Каліфорнійського університету Девіду Кейрсі, друга – фундатору соціоніки А.Аугустінавічуте, третя – Київській школі психоінформатики. Всі існуючі системи псевдонімів абстрактні і далекі від ідеалу.

Типологія пропонує три основні методи ідентифікації соціотипу:

• за допомогою основних ознак типу;
• за допомогою характеристик соціотипів;
• за допомогою ідентифікаційних тестів.