Вивчаючи твори Шевченка маляра, соціоніки дійшли висновку, що
він був не динаміком, а статиком, бачив предмети переважно у нерухомому стані. Твори Шевченка змушують нас вважати його не екстравертом, а інтровертом, заглибленим у собі. Про це свідчить вся його творчість, в якій знаходимо мало описів зовнішнього світу; існує постійний діалог із самим собою і дуже категоричні судження про стосунки між людьми, зокрема в оцінці їх моральності. Пере­вага статичного підходу до явищ, на противагу динамічному, помітна і в його прозі, де дуже мало дії і дуже багато рефлексії.