До питань формування космічних та авіаційних екіпажів з використанням методів соціоніки зверталися такі дослідники як О. Букалов та О. Карпенко [3], А. Малишевський та О. Арінічева [13]. Д. Іванов та О. Іванов аналізували можливості соціоніки в контексті вирішення проблеми безпеки польотів [9].

У своєму дослідженні О. Букалов стверджує, що «методи соціоніки дають знання не тільки структури індивідуальної психіки, а й прогнозують взаємодії і відносини між людьми». [2, с.5]. У цьому ж дослідженні йдеться про результати робіт співробітників Міжнародного інституту соціоніки на більш ніж 70 підприємствах країн пострадянського простору, що показують високу ефективність застосування соціонічних технологій у менеджменті при реорганізації або створенні колективів будьякого профілю. Методи соціоніки показали свою ефективність у бізнес-структурах, у колективах банків, страхових і брокерських компаній, в управлінських командах, у виробничих колективах, у торгівлі, сфері сервісу, медицини та туризму. Такий підхід актуальний і для екіпажів космічних кораблів, підводних човнів, судів далекого плавання, екіпажів бойових машин, груп особливого призначення (пожежна охорона, співробітники міністерств надзвичайних ситуацій тощо).

Таким чином у контексті нашого дослідження, з одного боку, використовуючи соціонічний підхід ми вирішуємо тактичну задачу формування груп, які у міжособистісній взаємодії зможуть досягти максимального ефекту при вирішенні проєктного завдання, а з іншого, стратегічну задачу – ознайомлюючи майбутніх авіаційних фахівців з технологіями, які закладають підвалини для організації інноваційного менеджменту на авіаційному підприємстві (соціальна й організаційно-впроваджувальна компетенція). Також соціонічні методи допомагають вирішити проблему самоусвідомлення, дозволяють ефективно здійснювати саморефлексію.

На етапі збору й аналізу інформації завдання викладачаментора, уважно ознайомившись з пріоритетними для групи напрямами дослідження, допомогти зорієнтуватися у пошуку джерел інформації суперечностей, на стику яких може бути сформовано інноваційне рішення тощо. Зазвичай вже на цьому етапі група може оцінити ефективність міжособистісної взаємодії та виявити проблемні питання у комунікаційній сфері. Виникає необхідність у проведенні аналізу групової діяльності.

4. Проміжна рефлексія (аналіз групової діяльності). На цьому етапі ментор зустрічається з групою, щоб з’ясувати, за яким принципом формувалася команда, яким чином розподілені обов’язки у команді, чи всі її учасники залучені до роботи, наскільки ефективною є взаємодія у команді. У процесі співбесіди виявляються проблемні питання та відбувається корекція. Часто самі учасники групи аналізують суперечності на основі отриманих соціонічних знань з типології та міжтипних відносин та пропонують спосіб їх подолання: перерозподіл обов’язків, рідше переформатування групи. На цьому етапі допускається демократичне вирішення питання переформатування груп за їхнім бажанням